КОТИГА, ГИ,
Котига, ги, ж. Телѣга, на которой возять необходимые для пастуховъ овецъ припасы. Левч. Мали вони ще при отарах і котигу… возили харчі, воду і дрова. Стор. II. 182.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 292.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
КОТИГОРОШОК, ШКА, →← КОТИ, ТІВ,